Изображения страниц
PDF
EPUB

986 ПАДЕНІЕ АДАМЛЕ. И видѣ жена, яко добро || яко единъ отъ насъ, разумѣетъ добро и зло; древо вь снѣдь, и вземъ отъ него и снѣсть, || еда како прострета руку второе, и възмета

того ради по крещеніи всякой души человѣчестѣй посылаетъ Господь аггела хранителя, а сотона посылаетъ бѣса на прелщеніе человѣкомъ. Двою Богъ, Адамъ и Евва, и изгнана быста изъ раа; по изгнаніи же ею изъ раа,

и въдасть мужу своему, и ядоста оба, и от- отъ древа животнаго, и жива будета въ вѣкы.» връзостася има очи, и познастася, яко нага ИЗГНАНІЕ АДАМЛЕ. И изгна Господь Богъ еста, и сшиваеста себѣ листвіе смоковное, и Адама изъ раа и Евву, и пристави Господь сътвориша себѣ препоясаніе, и закрывахуся || херувимъ пламенное оружіе стрещи вратъ прутіемъ, листвіемъ. И услышаста гласъ Го- || Едемскыхъ. И сѣде Адамъ прямо раа, зря спода Бога, ходяща въ раи (по) полудне, и на рай плачася и дѣлаа землю, отъ неаже убоявшеся, съкрыста отъ лица Божіа; и рече възятъ бысть. И прокля Господь Богъ землю, ему Богъ: «Адаме, Адаме, где бѣ?» И отвѣ- и порадовася сатана о проклятіи земля: се ща Адамъ и рече ему: «Господи, гласъ твой || бысть наны пръвое отпаденіе аггельскаго слышахъ, и убояхся, яко нагъ есмь, и съкрых- || житіа и горкій нашь отвѣтъ. И пристави Гося.» И рече ему Богъ: «кто ти повѣда, яко сподь Богъ архаггела Михаила хранити Аданагь еси? аще бы не яль еси отъ древа, су- || ма, да не пакы отъ сотоны прелщень будетъ; щаго посредѣ раа, отъ негоже заповѣдахъ ти отъ того единого древа не ясти, не бы || вѣдалъ яко нагъ еси, отъ негоже ялъ еси. » 1И рече Адамъ: «Господи, жена2, юже ми еси далъ, та ми даде, и ядохъ.» И рече Богъ || къ женѣ: « что се сътворила3 еси?» И рече || заченши Евва и роди Каина. И роди Адамъ жена: «зміа прелести мя, и ядохъ, и дахъ и Каина и сестру его Каламону, и пакы друмужу своему.» О проклятій зми. И рече | гую заченши, и роди Авеля; и бѣ Каинь раБогъ кь зміи: «яко се сътвори, проклята ты тай землѣ, Авель же пастырь овцамъ, 0% жертотъ всѣхъ звѣрей* земныхъ, на пръсѣхъ сво- вѣ АВЕЛЕВѣ. отъ нихъ же жрьтву Богу приего чрева да ходиши, пресмыкаяся по земли, || несе, и пріать Богъ дары его, зане бо той и яси землю вся дни живота твоего; вражду || прьвенца Господеви освятивъ. О НЕПРІАТНѣЙ положу межу тобою и женою, и межу сѣме- жрътвѣ Клиновѣ. Каинь же, ратай сій, той немъ твоимъ (и сѣменемъ тоя) ; человѣкь да зритъ напрьвѣе числа сътвори и уставы, и межи главы твоеа, а ты зриши его пяты.» Про- землямъ замысли, и бысть по днехъ вторыхъ, КЛЯТІЕ ЖЕНѣ. А женѣ же рече: «множаа умно- и того ради Каинь ревнуа брату своему. Съжу печали твоа, и воздыханіа твоа, и въ печа- ВѢТЪ НА УБІЙСТВО. Влѣзѣ же и сатана въ лехъ родиши чада, и къ мужу твоему вьзвра- || Каина, и подстрѣкааше его убити Авеля; и щеніе твое, и тъй тобою обладаетъ. » Адаму же рече Каинь Авелю : «поидевѣ убо на поле. » рече: «зане послушалъ еси гласа жены своеа, И послуша его Авель; и якоже изый доста и снѣлъ еси отъ древа, егоже ти 5 заповѣдахъ оба на поле, воставь Каинь на Авеля, и хоединого не ясти, отъ негоже яль еси, проклята тяше его убити, и не умѣаше. УБІЕНІЕ АВЕземля во дѣлехъ твоихъ; въ печали яси хлѣбь лево. И рече ему сатана: «възми камень, и въ вся дни живота твоего; тръніе и влъчець удари его.» И въземъ камень и уби Каинъ възрастетъ тебѣ; яко земля еси, и въ землю Авеля, брата своего, по наученію сотонину. пакы поидеши.» И рече Богъ: «Адамъ есть Тогда четвертаа часть миру умре. И рече

||

(1) Въ подлинникѣ противъ сего на полѣ написано киноварью: о преданіе адамле, а н.. паче покаан. (2) Тамъ

Богъ Каину: «где есть Авель, брать твой?» || Асуаму, и поя Каинь прьвую сестру свою 986 Онъ же рече: «не вѣдѣ, еда стражъ брату | Азару, Сифь же вторую Асуаму, и отъ того

моему есмь азъ?» Проклятіе Клиново. И же человѣци расплодишася. И вселися убо рече ему Богъ: «что се сътворилъ еси? се Каинь въ землю Нади, прямо Едему; и покровь брата твоего въпіеть къ мнѣ отъ земля; зна Каинь жену свою, и заченши роди Енопроклятъ ты на земли, понеже развръзе уста || са, и създа градъ въ имя его; роди же ся1, своа, проліати кровь брата твоего отъ рукы || роди Малелеила, Малелеилъ же роди Матвоеа; дѣлая землю, и не приложитъ ти силы Фусала, МаФусала же роди Ламеха. И поятъ твоеа дати тебѣ; стоня и трясыйся будеши || Ламехъ себѣ двѣ женѣ, Еддану и Селлу, на земли до дни живота своего.» И рече Ка- и роди отъ нихъ Увела и Фовела. Увелъ же инь кь Господу: «Господи, лучши ми бы вина замысли пѣсни и гусли, Фовелъ же молотои смерть сказанію, нежели отпущеніа животу || біеніе, рекше ковачь мѣди и желѣзу, и прои злому пребыванію; аще мя гониши днесь чаа инаа бранная оружіа и копіа сътвори. отъ лица земли, отъ лица твоего съкрыюся, и || Каинову же роду сея памяти все число отъбуду стоня и трясыйся на земли, и будетъ, || иде, даже ни съ первыми чтется, ни о провсякъ обрѣтый мя, убіетъ мя.» СЕДМЪ мЩЕ- чихъ сповѣдано бысть. Сифь же роди Еноса, ній. И рече ему Богъ: « не такъ ; всякъ уби- || Еносъ роди Кайнана?, Каинанъ роди Малелейвый Каина седмь мщеній раздрушитъ.» « Кіи ла, Малелеиль роди Ареда, Аредъ роди Еноха, мщеніи?» Рече: «прьвое Бога разгнѣви, вто- Енохъ роди Мафусалу; и не обрѣташеся Енохъ рое отца опечали, третіе матеръ обезчадьство- на земли, зане престави его Богъ. Мафусала ва, четвертое брата уби, пятое кровь проліа, || же роди Ламеха, Ламехъ же роди Ноа. Зане шестое Богу солга, седмое не пріата бѣяше отъ Сифа человѣци расплодишася и умножижрътва его.» И положи Господь Богъ знашася по земли, И не познаша сътворшаго меніе на Карнѣ, еже не убити его всякому || ихъ, исполнишася блуда и скаредіа, всякоа обрѣтающему его. Егда же убіень бысть Авель || нечистоты, убійства и зависти, отъ Каина, Адамъ же и Евва плачущися || скотскій человѣци. И бѣ Ной единъ правебѣста зѣло, а врагь діаволъ радовашеся, и денъ въ родѣ томъ, и роди три сыны: Сима, рече въ себѣ : «се, егоже Богь почте, азъ Хама и Афета. И рече Богь: «не имать пресътворихъ ему отпасти отъ Бога, се нынѣ и быти духъ мой въ человѣцѣхь сихъ, яко плоть плачь ему налѣзохь.» И тако плачущися по суть»; и рече Богъ: «да потреблю человѣка, Авелѣ тридесять лѣть, лежаше бо на земли егоже сътворихъ, отъ человѣка даже до скои не изгни тѣло его, ниже умѣяста его по- та.» и рече Богъ Ноеви : «сътвори ковчегь гребсти. ПогРЕБЕНІЕ АВЕЛево. Повелѣніемъ въ длъготу 300 лакоть, а въ ширину 80, а въ же Божіимь двѣ птицѣ прилетѣста, и едина ею высоту 30 лакоть»; Египте(не) бо локтемъ зоумре, другаа же ископа въ земли яму, и вло- вуть сажень. Дѣлаему же ковчегу за 100 лѣть, жи (въ н)ю умръшую, и погребе ю. Видѣвъ же и повѣдаше Ной, яко быти потопу на земли; (се) Адамъ и Евва, и ископаста яму, и поло- и посмѣхахуся ему людіе; извѣріе събиражиста въ ней Авеля, и погребоста его съ пла- хуся къ нему, и птица отъ необычныхъ чемъ великымъ, отдавающе земли четвертую || странь. И егда сьдѣла ковчегь, рече Господь часть мира. Живъ же Адамь лѣть 200 и 30, || Ноеви : «влѣзи ты, и жена твоа, и сынове и родиста сына Сифа и двѣ дщери, Азару и || твои, и снохы3 твоа, и вниди въ ковчегь, и

и живяху

(1) Въ подлинникѣ пропущены здѣсь слова: епоху гапдадъ, и гапдадъ. (2) Тамъ же: капна. (3) Тамъ же: енохы.

ды и небо, и рече: «въ истинну то есть Богъ, иже сътвори небо и землю; а иже творитъ

986 въведи себѣ по двоему отъ всѣхь скоть и птиць и отъ всѣхъ гадъ. » И въведе Ной, якоже заповѣда ему Господь Богъ. Наведе Богъ (по- || отецъ мой, прелщаетъ человѣкы.» И рече

Авраамъ: «искушу бога отца своего»; и рече: «отче! почто прелщаеши человѣкы, творя кумиры древяны? то есть Богь, иже сътвори небо и землю.» Пріемь Авраамъ огнь, зажже идолы въ храминѣ. Видѣ(въ) же Арань, братъ Авраамовъ, ревнуа по идолѣхь, хотя вымчаты идолы, и самь згорѣ ту Аронъ, и умре

топъ) на землю, и потопе всяка плоть, а ковчегь плаваше по водѣ; и егда посяче вода, изыиде Ной, и сынове его, и жена его и жены сыновь его; и отъ сихъ расплодилася земля. И быша человѣци мнози единогласни, рѣша къ другь другу: «съзиждемь столпъ до небеси.» И начаша здати, и бѣ старѣйшина у нихь Невротъ; и рече Богъ : «се умножи - || предъ отцемь; предъ симъ бо не умирааше шася человѣци, и помысли ихъ суетни »; сънійде Богъ, и размѣси языкы на 70 и на два языка. Адамовь же языкъ бысть не отъятъ у Евера; || той бо единь не приложися къ безумію ихь, рекъ сице: «аще бы человѣкомъ Богъ рекль || на небо столпь дѣлати, то повелѣлъ бы самъ Богъ словомъ, якоже сътвори Богъ небо, и землю, и море, и вся видимаа и невидимаа.»

||

сынъ предъ отцемь, но отецъ предъ сыномь, и отъ сего начаша умирати сынове предъ отцемъ. О Авраамѣ. И възлюби Богь Авраама, и рече Богь къ Аврааму: «изыди отъ земля твоеа и изъ дому отца твоего, и иди въ земвъ нюже ти покажу, и сътворю тя въ языкь великъ, и царіе ис тебе изыидутъ, и благословятъ тя вся колѣна земнаа.» И сътво

лю,

Сего ради того языкъ не примѣнися; отъ || ри Авраамъ, якоже заповѣда ему Богъ. И поя сего суть Евреи. И на 70 и на единь языкь || Авраамъ сыновца своего Лота, бѣ бо ему раздѣлишася, и разыдошася по странамъ, и Лоть и шуринь и сыновецъ, бѣ бо Авраамъ кождо своа нравы пріяша; и по діаволу уче- понялъ братню 2 дщеръ Аароню Сарру, и прінію ови рощеніемь, и кладяземъ и рѣкамъ иде въ землю Хананейску кь дубу высоку, жряху, не познаша Бога. Отъ Адама до по- и рече Богъ Аврааму: «сѣмени твоему дамъ топа лѣтъ 2000 и 242, а отъ потопа до раз- землю сію.» И поклонися Авраамъ Богу; Авдѣленіа языкь лѣтъ 529. Посемь же діаволь || раамъ же бѣ лѣть 75, егда изыде отъ Хавъ болшее прелщеніе въвръже человѣки, и || рана. Бѣ же Сappa неплоды, боляше неплодначаша кумиры творити, овы древяны, овы ствомь; рече Сарра кь Аврааму: «влѣзи къ мѣдяны, овы мраморяны, златы и сребрены, || рабѣ моей.» И поимше Сарра Агарь, вдасть и кланяхуся имъ, и привождааху сыны своа || мужу своему, и влѣзь Авраамъ на Агарѣ, заи дщери, и закалааху предъ ними, и бѣ вся чатъ и роди сына Агарь, и прозва его Авземля осквернена. Началникь же бяше куми- || раамъ Измаиломъ; и Аврааму бѣ лѣть 86, егда ротворенію Серухъ, творяаше кумиры въ име- родися Измаиль. Посемь же заченши Сарра, на мертвыхь человѣкь, овѣмъ бывшимъ цаи роди сына, и нарече имя ему Исаакъ; и ремь, другымъ храбромъ, и влъхвомъ, и же- повелѣ Богь Аврааму обрѣзати отроча, и обнамъ прелюбодѣицамъ. Сей же Серухь 1 роди || рѣза и въ 8 день. И възлюби Богь Авраама Фару, Фара же роди 3 сыны: Авраама, и и племя его, и нарече я въ люди себѣ. Сему Нахора, и Арана. Фара же творяаше кумиры, же Исааку възмогшу, Аврааму же жившу навыки отъ отца своего. Авраамъ же при- || лѣтъ 175, и умре и погребенъ бысть. Исааку шедъ въ умъ, възрѣвь на небо, и видѣ звѣз- || же бывшу лѣтъ 60, и роди два сына, Исава

(и) Іакова; Исавъ же бѣ лукавь, а Іяковь пра- || раоновѣ; и бывшу цару новому, възавидѣша 986 ведень. Сей же Іаковь работаа у уя' своего ему боляре. Моисей же уби Египтянина, обиизь дьщери его меншіа лѣтъ 7, и не дасть ему дяща Евреанина, и бѣжа изъ Египта, и пріеа Лавань, уй его, рекь: «старѣйшую поими»; иде вь землю Мадіамьскую; ходя по пустыни, и вдасть ему Ливу, старѣйшую, «а изъ дру− || научися отъ аггела Гавріила о бытіи всего гой, рекь, работай ми другую 7 лѣтъ изъ мира, и о прьвѣмь человѣци, и яже суть была Рахили »; и поя себѣ двѣ сестреници, отъ нея- по немъ, и о потопѣ, и о раздѣленій языкъ, и же роди 8 сыновь: Рувима, Семіона, Леввію, аще кто колико лѣть аще бысть, и звѣздное Іюду, Исахара и Заулона, Іосифа и Веніа- || хожденіе, и число, и земную мѣру, и всяку мина; а отъ рабу двою : Дана, Нефталима, || мудрость извѣстно. Посемь же явися ему Богъ Гада и Асира; и отъ сихъ расплодишася че- въ купинѣ огнянѣ, и рече ему: «видѣхъ бѣловѣци ЖиДОВЕ. НАЧАЛО ИСХОДА. Іаковъ же ду людій моихь въ Египтѣ, и низлѣзохъ% изясъніиде въ Египеть, сый лѣтъ 130, со родомъ ти а отъ руку Египетску, и извѣсти языкь своимъ, числомъ 65 душь; поживе же въ Егип- земля тоа; ты же идеши кь Фараону, царю тѣ лѣтъ 17, и успе, и поработаша племя его || Египетскому, и речеши: испусти Израиля, да? за 400 лѣтъ. По сихъ же лѣтѣхь възмогоша три дни положатъ требу Господу Богу; аще людіе Жидовстіи, и умножишася, и насиляху ли не послушаеть тебе царь Египетскый, поимъ Египтѣне работою. Въ си же времена || бію его всѣми чюдесы моими. И пришедшу родися Моисей въ Жидѣхь, и рѣша влъсви Моисеови, и не послуша его Фараонъ, и пуЕгипетстій царю: «родился есть дѣтищь, иже2 сти Богь 10 казни на Фараона: 1 рѣкы въ хощеть погубити Егыпеть.» Ту абіе повелѣ | кровь, 2 жабы, 3 мъшица3, 4 песіа мухы, 5 царь раждающася дѣти Жидовскія въмѣта- || смерть на скоты, 6 прищевѣ горціи, 7 градъ, вати въ рѣку Египетскую. Мати же Моисео- || 8 прузи, 9 тма 3 дни, 10 моръ вь человѣва, убоявшися сего погубленія, въземши мла- цѣхъ. Сего же ради 10 казній бысть на нихь, денецъ, въложи въ крабицу, и несши постави занеже 10 мѣсяць топиша 9 дѣти Жидовскыа. въ лузѣ. Въ се же время съніиде дщи Фарао- || Егда же бысть морь въ Египтѣ, рече Фаранова Фермуфи купатися на рѣку, и видѣ от- онъ Моисеови и брату его Арону: «отъидѣта роча плачуще, и взя, и пощадѣ è, и нарече 3 || въскорѣ.» Моисей же събравь люди Жидовимя ему Моисей, и вьскорми его. И бысть | скіа, и ведяше я Господь путемъ по пусты отроча красно; и бысть лѣтъ 4, и приведе й ни къ Чръмному морю, и предьидяше предъ дъщи Фараонова кь отцу своему. Видѣвъ же ними нощію стлъпь огнянь, а во день облаМоисея Фараонъ, нача любити отроча; Мои- чень. Слышавъ же Фараонъ, яко бѣжатъ людіе, сей же хапаяся за шію, срони вѣнецъ съ и погна по нихь, и притисну ихь къ морю. главы царевы и попра его. Видѣвъ же Видѣвше же людіе Жидовстіи, и възопиша влъховь, рече цареви: «о царю! погуби отроча на Монсеа, рекуще: «почто изведе ны на се, аще ли не погубиши, имать погубити весь смерть?» И възопи Моисей къ Богу, и рече Египеть»; и не послуша его царь, но паче не Господь: «что въпіеши кь мнѣ? удари жезповелѣ губити дѣти Жидовскіа. И Моисеви ломъ въ море. И сътвори Моисей тако, и же возмогшу, и бысть великь въ дому Фа- раступися вода на двое, и вьніидоша сынове

||

(1) Въ подлинникѣ: оу цтя. (2) Тамъ же: ихже. (3) Тамъ же: и парече п. (4) Тамъ же: моисей фараона. (3) Тамъ же: звѣздно схожденіе. (6) Тамъ же: ну изволихъ. (7) Тамъ же: за. (8) Тамъ же отъ слова: мъшица сдѣлана, другимъ почеркомъ, выноска на поле: хрущъ, шершни, кобылки полскіе. (9) Тамъ же: томиша.

986 Израилеви въ море. Видѣвъ же Фараонь, по- иноплеменникомъ на расхыщеніе; и егда начгна по нихъ; сынове же Израилеви проидо- || нутъ каятися%, и Богъ помиловаашетъ ихь, и ша посуху посредѣ моря, и яко излѣзоша на егда избавляаше ихъ, пакы укланяхуся на брега, съступися1 море, и покры Фараона и вся бѣсовское служеніе. По сихъ же судіаше имь воя его. И възлюби Богъ Израиля, и идоша Илій жрець, и посемь Самоилъ пророкь, и отъ моря 3 дни по пустыни?, и пріидоша въ || рѣша людіа Самуилу: «постави намъ царя Мерру; и бѣ ту горка вода, и възропташа || Саула, сына Кисова.» Таче Сауль не изволи людіе на Бога, и показа имъ Господь древо, ходити въ законѣ Господни, и избра Господь и вложи Моиси въ воду, и насладишася во- Давыда, и постави царя надъ Израилемъ, и ды. Посемь же пакы възропташа на Моисеа || угоди Давыдъ Господу. Сему Давыду кляся и Аарона, ркуще: «лучше ны бяше въ Егип- || Богъ, яко отъ племене его родитися Богу; и тѣ, и(деже) ядохомъ мяса, лукь и3 чесновитець, прьвое нача пророчьствовати о воплощеніи

родихъ тя. Сей же пророчьствова лѣтъ 40 и умре. И по немъ пророчьствова и царствова сынь его Соломонь3, иже и созда церковь Божію, и нарече ю Святаа Святыхъ; и бысть мудръ, наконець попльзнуся; царствова лѣть 40 и умре. По Соломонѣ царствова сынь его Ровоамъ; при семъ раздѣлися царство Жидовское на двое, Іудейское въ Іерусалимѣ едино, а другое Израильтьское въ Самаріи. Отбѣжа бо отъ Ровоама холопь Соломонь leровоамъ, и начатъ царствовати въ Самаріи, иже сътвори двѣ кравѣ златѣ, и постави еди

и хлѣбь до сытости.» и рече Господь кь Божіи, рекъ : изъ чрева прежде деньница Моисею : «слышахь хуленіе сыновъ Израи- || левь»; и дасть имъ манну ясти. Посемь же дасть имь законЬ на горѣ Синайстей. Мои– сеови же вшедшу на гору къ Богу, они же соліаша телчью главу, поклонишася яко Богу, ихже Моиси иссѣче 30000. И посемь пакы възропташа на Моисеа и Аарона, еже не бысть воды, и рече Господь къ Моисеови: || « удари жезломъ въ камень!» и удари Моиси въ камень, рекь: «егда и(зъ) сего камени испустимь вамъ воду?» и абіе потече вода ис камени, и взяху камень яко бочку на телѣ, и емляху воду елико хотяху. И разгнѣвася || ну въ Вефили на холмѣ, а другую въ ЕньГосподь на Моисеа, яко не возвеличи Госпо- || данѣ, и рекь: «се бога твоа, Израилю.» И да, и не вьніиде въ землю обѣтованную сего повелѣ мучити люди, принуждающе кланятиради, и роптаніа онѣхъ ради; но вьзведе его ся имъ; и кланяхуся людіе, Бога забывше. на гору Вамьску3, и показа ему землю обѣто- Таче въ Іерусалимѣ забывати начаша Бога и ванную, и успе Моисій ту на горѣ. И пріа | покланятися начаща Валу, рекши ратну власть Ісусъ, сынь Навинь, сестричичь Мои– богу, е. забыша Бога отецъ своихь. сею; и сьй прінде въ землю обѣтованную, и И нача Богъ посылати ... пророкы; произби Хананейское племя, и въсели въ нихъ роци же начаша обличати о безакони ихь и мѣсто сыны Израилевы. Умрьшу же Ісусу, и || служеніи кумирь; они же начаша пророкы бысть у него мѣсто судіа Іуда; и иныхъ су- || избывати, обличаеми отъ нихъ. О отврЬЖЕдій 14 бысть, при нихъ же забывше Бога, ни Жидовстѣмь. И разгнѣвася Богь на Изизведшаго ихъ изъ Египта, начаша служити раиля, и рече: «отрину а отъ себе и призову бѣсомъ. И разгнѣвася Богь, и предасть ихъ ины люди, иже мене послушаютъ; аще съгрѣ

||

.

[ocr errors]

(1) Въ подлинникѣ: смутися. (2) Тамъ же: по пустины. (3) Тамъ же: ис. (4) Тамъ же: иже. (5) Тамъ же: бамьску. (6) Тамъ же: кланятися. (7) Тамъ же: и егда избавляаше ихъ, и егда начнутъ кланятися, богъ помиловаашетъ ихь

« ПредыдущаяПродолжить »